І досі сниться під горою аналіз вірша
добавлена 22 июня 2014 в 09:07
Солом’яний дух, дух!
Мене мати породила,
Нехрещену положила».
Зареготались нехрещені…
Гай обізвався; галас, зик,
Орда мов ріже. Мов скажені,
Летять до дуба… нічичирк…
Схаменулись нехрещені,
Дивляться — мелькав,
Щось лізе вверх по стовбуру
До самого краю.
Ото ж тая дівчинонька,
Що сонна блудила:
Отаку-то їй причину
Ворожка зробила!
На самий верх на гіллячці
Стала… в серце коле!
Подивилась на всі боки
Та й лізе додолу.
Кругом дуба русалоньки
Мовчки дожидали;
Взяли її, сердешную,
Та й залос
добавлена 22 июня 2014 в 09:06
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
Ніхто ніде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.
В таку добу під горою,
Біля того гаю,
Що чорніє над водою,
Щось біле блукає.
Може, вийшла русалонька
Матері шукати,
А може, жде козаченька,
Щоб залоскотати.
Не русалонька блукає:
То дівчина ход
добавлена 14 июня 2014 в 13:41
Ой діброво — темний гаю!
Тебе одягає
Тричі на рік… Багатого
Собі батька маєш.
Раз укриє тебе рясно
Зеленим покровом —
Аж сам собі дивується
На свою діброву…
Надивившись на доненьку
Любу, молодую,
Возьме її та й огорне
В ризу золотую
І сповиє дорогою
Білою габою —
Та й спать ляже, втомившися
Турбóю такою.
добавлена 14 июня 2014 в 13:41
Ой маю, маю я оченята,
Нікого, матінко, та оглядати,
Нікого, серденько, та оглядати!
Ой маю, маю і рученята…
Нікого, матінко, та обнімати,
Нікого, серденько, та обнімати!
Ой маю, маю і ноженята,
Та ні з ким, матінко, потанцювати,
Та ні з ким, серденько, потанцювати!
добавлена 14 июня 2014 в 13:40
І досі сниться: під горою
Меж вербами та над водою
Біленька хаточка. Сидить
Неначе й досі сивий дід
Коло хатиночки і бавить
Хорошеє та кучеряве
Своє маленькеє внуча.
І досі сниться, вийшла з хати
Веселая, сміючись, мати,
Цілує діда і дитя
Аж тричі весело цілує,
Прийма на руки, і годує,
І спать несе. А дід сидить
І усміхається, і стиха
Промовить нишком: — Де ж те лихо?
Печалі тії, вороги?
І нищечком старий читає,
Перехрестившись, Отче наш.
Крізь верби сонечко сіяє
І тихо гасне. День погас
І все п
добавлена 14 июня 2014 в 13:40
Нащо мені женитися?
Нащо мені братись?
Будуть з мене, молодого,
Козаки сміятись.
Оженився, вони скажуть,
Голодний і голий,
Занапастив, нерозумний,
Молодую волю.
Воно й правда. Що ж діяти?
Навчіть мене, люде,
Іти хіба до вас в найми?
Чи до ладу буде?
Ні, не буду чужі воли
Пасти, заганяти;
Не буду я в чужій хаті
Тещу поважати.
А буду я красоватись
В голубім жупані
На конику вороному
Перед козаками.
Найду собі чорнобривку
В степу при долині —
Високую могилоньку
На тій Україні.
На весілля това
добавлена 14 июня 2014 в 13:39
Ой стрічечка до стрічечки
Мережаю три ніченьки,
Мережаю, вишиваю,
У неділю погуляю.
Ой плахотка-червчаточка,
Дивуйтеся, дівчаточка,
Дивуйтеся, парубки,
Запорозькі козаки.
Ой дивуйтесь, лицяйтеся,
А з іншими вінчайтеся.
Подавані рушники…
Отаке-то козаки!
добавлена 14 июня 2014 в 13:39
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають, ідучи, дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сем’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх,
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
добавлена 14 июня 2014 в 13:39
Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явор молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
Тече вода із-за гаю
Та попід горою.
Хлюпощуться качаточка
Помеж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.
Тече вода край города.
Вода ставом стала.
Прийшло дівча воду брати,
Брало, заспівало.
Вийшли з хати батько й мати
В садок погуляти,
Порадитись, кого б то їм
Своїм зятем звати?
добавлена 14 июня 2014 в 13:38
Над Дніпровою сагóю
Стоїть явор меж лозою,
Меж лозою з ялиною,
З червоною калиною.
Дніпро берег риє-риє,
Яворові корінь миє.
Стоїть старий, похилився,
Мов козак той зажурився.
Що без долі, без родини
Та без вірної дружини,
І дружини і надії
В самотині посивіє!
Явор каже: — Похилюся
Та в Дніпрові скупаюся. —
Козак каже: — Погуляю
Та любую пошукаю. —
А калина з ялиною
Та гнучкою лозиною,
Мов дівчаточка із гаю
Вихожаючи, співають;
Повбирані, заквітчані
Та з таланом заручені,
Думки-гадоньк
Источник
Інші завдання дивись тут…
Сторінка 133.
• Прочитай оповідання Антіна Лотоцького «Малий Тарас чумакує». Чому Тарас так хотів чумакувати разом із батьком? Допитливому Тарасові було цікаво. Також таким чином міг уникнути знущання мачухи.
• Розкажи, якими місцями вони проїжджали. Проїхали місто Гуляйполе, багато сіл, хуторів, річку Тикич, Херсонщину.
• Які риси характеру хлопчика виявились у його розмові з батьком? Допитливість, зацікавленість, щирість, мрійливість.
• Як ти розумієш виділені вислови? «Мовби його на сто коней посадили» – підскакував від радості. «Очі біжать дальше» – вдивляється вдалину. «Бігає зором по степу» – розглядається довкола.
• Який епізод твору зображений на малюнку? Як художник передав почуття малого Тараса?
Сторінка 135.
• Прочитай оповідання Оксани Іваненко «Тарас у наймах». Про що мріяв Тарас? «Весь час мріяв Тарас вчитися малювати».
• Які поневіряння довелося пережити хлопчику, коли він шукав учителя? Хлопчик пережив знущання, голодування, наймитування, злидні, розчарування.
• Чому, на твою думку, він не залишав своїх пошуків? Тарас залишився вірний своїй мрії.
• Які риси характеру Тараса виявилися у цих вчинках? Наполегливість, старання, працьовитість, терпіння, талановитість, мрійливість, співчуття, доброту.
• Послухай вірш Тараса Шевченка «Село! І серце одпочине…». Які порівняння вжито у цьому поетичному творі? Які образи вони створюють? Село, неначе писанка (відродження, оновлення, краще життя). Палати, неначе диво (милосердний та справедливий лад).
• З яким почуттям написано вірш? З надією на краще життя селян.
• Аналіз вірша Тараса Шевченка «Село! І серце одпочине…».
Сторінка 136.
• Які дві картини зображено у вірші Тараса Шевченка «І досі сниться: під горою…»? На порозі хати дід бавить маленького внука, мати турботливо несе дитину спати.
• Читаючи, звертай увагу на межі речень і розділові знаки. Де зробиш найдовшу паузу? У кінці першої строфи («… своє маленькеє внуча») на місці крапки.
• Аналіз вірша Тараса Шевченка «І досі сниться: під горою…».
Сторінка 137.
• Розгляньте картину Тараса Шевченка «Селянська родина». Кого на ній зображено? Хто ближче до глядачів? А хто — далі? У яку пору зібралася родина? Який настрій передає художник? Які кольори переважають на картині?
• Які картини природи змальовано у вірші Тараса Шевченка «Тече вода із-за гаю…»? Гай, гора, тече вода із-за гаю, біля городу зробився невеликий став, біля берега росте осока, під горою у ставку качаточка хлюпочуться, за ними качка та качур пливуть.
• Які рядки вірша свідчать про те, що краса та спокій природи співзвучні настрою людей? «Прийшло дівча воду брати, брало, заспівало». «Вийшли з хати батько й мати в садок погуляти».
• Які фарби можна побачити, які звуки почути за рядками вірша?
Кольори: блакитна вода, жовті каченята, зелена осока, біла сорочка.
Звуки: тече вода, хлюпочуться качаточка, дівча заспівало, батько й мати радяться.
• Що тобі сподобалося у вірші «Тече вода із-за гаю» Тараса Шевченка?
• Аналіз вірша Тараса Шевченка «Тече вода із-за гаю…».
Інші завдання дивись тут…
Источник
Тема: Т.Г.Шевченко “Село! І серце
одпочине…”, “І досі сниться: під горою…”, “Тече вода із-за гаю”.
Мета. Ознайомити учнів із поезією
Т.Шевченка, розкрити красу поетичних образів, домогтися замилування учнями
поетичним малюнком природи. Удосконалювати читацькі уміння – точність,
виразність теми. Сприяти вихованню любові до рідного краю.
Обладнання. Портрет Т.Г.Шевченка,
книжкова виставка, “Кобзар”.
Хід уроку
І. Організація класу.
—
Добрий день, мої любі друзі.
—
До якого уроку ми підготувались?
ІІ. Актуалізація опорних знань.
(Включ. музика “Думи, мої думи”).
Вчитель читає вірш
То була дивовижна зоря!
На убогу і світом забуту Вкраїну
Щоб її до життя повернути
Бог послав Кобзаря.
Йому судилася доля важка
За пророцтво життям заплатити
Потім знов для нащадків ожити.
—
Любі мої, кому присвячений цей вірш? По чому ви це
зрозуміли?
—
А що ви знаєте про Тараса Григоровича Шевченка?
Коли народився? Де?
—
Хто були батьки? Яким було життя хлопчика?
—
Девіз нашого уроку “Учітеся, любі мої, думайте,
читайте…”
—
На минулих уроках ви вже дізналися, яке важке
дитинство та життя було у Шевченка. І пророчі слова Тарасового батька
справдились, бо з малого Тараса вийшов великий художник і народний поет, наш
прекрасний український поет, наша гордість. Українці називають його своїм
Кобзарем.
—
Чому? Хто такі кобзарі?
—
Раніше кобзарів було багато. Вони ходили містами і
селами, співали пісні та думи про боротьбу українців з ворогами під
акомпонемент музичного інструменту -– кобзи, бандури.
Тарас Шевченко,
як кобзар, виповів українському народу його життя. І книгу, в якій він об”єднав
дуже багато своїх віршів, назвав “Кобзарем”.
Люблять
твори Кобзаря за правду, щирість. У віршах він писав про тяжке життя
селян-кріпаків, дітей-сиріт, бо ж і сам зазнав сирітського життя.
Та не
тільки сум і горе бачив Шевченко. Він зростав в Україні серед мальовничої
природи, українського люду, які з вуст у вуста передавали легенди, билини,
казки, повір”я чумаків, козаків. Поет кохався в природі рідного краю і тому,
мабуть, кожен рядок вірша переливаеться краплинами любові до природи.
—
А сьогодні ми з вами вирушимо в уявну подорож по
сторінках Шевченківського “Кобзаря”.
ІІІ. Оголошення теми уроку.
—
То ж тема нашого уроку “Вчитайся, вслухайся у
Шевченкове слово”. Потрібно не тільки
читати і слухати, а й вчитуватись і вслухатися, тому що в Шевченковім слові і
незламна сила духу, і віра в краще життя, і любов до рідної природи.
—
Я пропоную вашій увазі уривок із поеми “Княжна”,
яку написав у неволі в Орській фортеці. Послухайте уважно уривок і дайте
відповідь на запитання – з яким почуттям писав його поет. (з поч. суму, туги,
любові до рідного краю).
1.
Читання вірша вчителем
—
То з яким почуттям писав автор?
2.
Словникова робота.
—
Зверніть увагу на слова, які є в тексті.
Одпочине
– відпочине, палати – панські будинки, збудовані простими селянами, писанка – розписане яйце, витає – літає.
—
Хто бажає прочитати вірш?
Читає
вголос1 учень.
—
Що описує автор у вірші?
—
Куточок якої землі змальовує він?
Читає
вголос 2 учень.
Робота над змістом.
—
В яку пору року описане село? Свою думку
підтвердіть словами з тексту.
—
Що знаходиться кругом села? Зачитайте.
—
Які порівняння вжиті у вірші? Знайдіть їх.
—
Прочитайте останній рядок вірша. Як ви розумієте
зміст цих слів. (краса, як в раю).
—
А зараз виконайте завдання на дошці. З”єднати
стрілочками слова лівої і правої колонок.
Зацвіла вечірняя
Встала весна чорну землю
Світає у лузі
Зоре
моя
край неба палає
Опрацювання вірша “І досі сниться: під горою…”
На
далекій чужині не раз приходили до поета у снах спогади про дитинство.
Найчастіше він згадував своє рідне село, батьківську хату, свого старенького
дідуся.
—
І ось як описує він все це у вірші “І досить сниться…”
—
Прослухавши вірш, скажіть, який сон побачив
Шевченко.
1.
Читання вірша вчителем.
2.
Словникова робота.
—
А зараз ми попрацюємо на картках.
—
Давайте прочитаємо слова І і ІІ колонки і я на
дошці, а ви на своїх картках вставимо пропущені букви. – Чи всі слова вам
зрозумілі? (То як ви розумієте слово “бавить”, “досі” – зараз).
3.
Робота над логічними паузами.
—
А зараз ми попрацюємо над виразністю читання.
Прочитаємо вірш у вигляді гри “Луна”.
—
Я читаю частинки, а ви за мною повторюєте. І там,
де ми зупинятимемося ставте вертикальну рисочку.
4.
Читання вголос двома учнями
—
У цьому вірші 2 рази повторюються слова “і досі
сниться”, вони ніби ділять вірш на дві частинки. – Прочитайте першу.
—
Яку б картинку ви намалювали б до прочитаних слів.
—
Читаємо другу. – а яка картинка постала у вашій
уяві після прочитаних слів.
—
А зараз, будь-ласка, прочитайте частинку вірша,
яка описує цей малюнок.
—
Які зменшувально-пестливі слова, автор вжив у
вірші? Знайдіть їх.
—
Які ви вважаєте, а з якою метою він це зробив?
5.
Робота над логічними наголосами.
—
А зараз олівчиками підкреслюємо те слово, яке я
буду читати з найбільшою силою голосу.
—
Які почуття у вас викликав цей вірш?
(
ніжності, доброти, любові до рідних)
вголос
( дотримуючись логічних пауз і наголосів)
—
Що спільного і чим відрізняються цих два вірша?
Диференційоване мовно-логічне завлання.
1 – 3
ряд – читає слова і шукає зайве;
2 ряд –
з’єднує стрілочками слова І і ІІ колонки, щоб утворилися словосполучення
пов”язані за змістом.
Фізкульхвилинка.
Раз,
два – всі пірнають,
три,
чотири – виринають,
п”ять,
шість – на воді,
кріпнуть
крильця молоді,
сім,
вісім – що є сили,
всі до
берега поплили,
дев”ять,
десять – обтрусились,
вправо,
вліво подивились.
Тихо
сіли і мовчок
ми
продовжуєм урок.
Опрацювання вірша “Тече вода із-за гаю…”
За
кілька місяців до смерті Т.Г.Шевченко написав вірш “Тече вода із-за гаю”.
Саме в цей час хворий поет душею рвався
на Україну з Петербурга і в його віршах оживала чарівна краса рідної землі. Ось
саме про це він і писав у вірші “Тече вода із-за гаю”.
—
Можливо хтось з вас знає вірш?
—
Послухайте його і зверніть увагу, які назви істот
згадуються у вірші
( качка, качур, каченята,
дівча).
Хлюпощуться
Помеж
Города,
зятем
Осока
Читання вголос 1 уч.
—
Як ви розумієте зміст слів “вода ставом стала”?
2.
Вправи над вдосконаленням навичок читання.
—
А зараз ми пограємо в гру “незнайко”. Я буду
Незнайком, а він завжди допускає помилки, а ви будете мене виправляти. Будьте
уважні.
Тече вода серед гаю
та межи горою.
поміж травою.
А гусочка випливає,
з качкою за ними,
ловить рибку, розмовляє
з дітьми своїми.
3.
Вибіркове читання.
—
Знайдіть у вірші рими.
4.
Робота з ілюстрацією.
—
Розгляньте малюнок у підручнику.
—
Чи відображений зміст кожної строфи у малюнку.
—
З”єднати частинки і утворити прислів”я.
Шевченко Тарас наче… зорі
Шевченкові твори сяють, мов сонце для
нас
Шевченків “Крбзар” – то для
народу не забудем
Ми Шевченка славить будем і
ніколи великий дар
ІV. Підсумок уроку.
—
Ось і закінчується наша подорож. Але ми прочитали
і почули маленьку часточку з його творчості. Минають віки, стираються написи на
камені, тліють книги, руйнуються будівлі, але Шевченкове слово – живе і вічне.
І знайти ви його зможете в “Кобзарі”. Кобзар називають Національною Біблією
України.
Не
розлучайтесь, діти, з Кобзарем
Читайте,
вчіть його чудові твори.
З його
пророчим словом ми живем,
З ним
боремся і труднощі поборем.
В
Шевченкових поемах і віршах –
краса
Вкраїни і душа народу.
Вони
торують у майбутнє шлях,
Вчать
прямо йти, а не шукати броду.
Не
розлучайтесь діти з Кобзарем.
Источник