Шевченко сон на панщині пшеницю жала

Шевченко сон на панщині пшеницю жала thumbnail

СОН

Марку Вовчку

На панщині пшеницю жала,

Втомилася; не спочивать

Пішла в снопи, пошкандибала

Івана сина годувать.

Воно сповитеє кричало

У холодочку за снопом.

Розповила, нагодувала,

Попестила; і ніби сном,

Над сином сидя, задрімала.

І сниться їй той син Іван

І уродливий, і багатий,

Не одинокий, а жонатий

На вольній, бачиться, бо й сам

Уже не панський, а на волі;

Та на своїм веселім полі

Свою таки пшеницю жнуть,

А діточки обід несуть.

І усміхнулася небога,

Проснулася — нема нічого…

На сина глянула, взяла,

Його тихенько сповила

Та, щоб дожать до ланового,

Ще копу дожинать пішла.

СОН («На панщині пшеницю жала…»)

Джерела тексту:

чорновий автограф на звороті офорта «Свята родина» (ІЛ, ф. 1, №
37);

чистовий автограф у щоденнику Шевченка від 13 липня 1858 р. (ІЛ, ф.
1, № 104);

чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 231);

чистовий автограф у листі Шевченка до М. В. Максимович від 22
листопада 1858 р. (ІЛ, ф. 1, № 190);

чистовий автограф на окремому аркуші (ЦДАМЛМУ, ф. 564, оп. 2, № 3);

авторизована копія на окремому подвійному аркуші (РДБ, ф. 139,
картон 10, № 33, арк. 1 — 2);

першодрук у журналі «Русская беседа» (1859. — № 3. — С. 5 — 6).

Подається за першодруком.

Дата автографа у щоденнику Шевченка: «13 июля»; дата автографа у
«Більшій книжці»: «1858.С. Петербург».

Датується на підставі часу завершення роботи над офортом «Свята
родина» — орієнтовно початком (не пізніше 12) липня 1858 р., С.-Петербург.

Примірник офорта «Свята родина», на звороті якого написаний
чорновий автограф твору, подаровано Ф. І. Черненку 16 липня 1858 р.; про те, що
поет дарував саме офорт, а не текст вірша, свідчить той факт, що дарчий напис
виконано на лицьовому боці офорта. Точна дата виконання офорта не відома;
робота над ним розпочалася 3 травня, а закінчилася на початку — не пізніше 12
липня — дня, коли Шевченко подарував А. О. Лазаревській один з естампів офорта
з написом «Афанасьи Алексеевни Лазаревской в знак глубокого уважения Т.
Шевченко. 12 июля 1858 года» (фотокопія — ІЛ, ф. 1, № 718). Невдовзі після
виконання естампа Шевченко накидав на ньому олівцем чорновий варіант вірша,
виправляючи текст у рядках 3, 4, 11 у процесі написання. Незабаром було
зроблено виправлення іншим олівцем у рядках 3, 4, 8, 16, 18 і цілком
перероблено й переписано наново останні п’ять рядків. 13 липня поет переписав
твір до свого щоденника, вже подарованого М. М. Лазаревському напередодні, в
день його іменин — 12 липня 1858 р., зробивши в тексті нові виправлення.
Нижній шар правки відповідає тексту чорнового автографа на звороті офорта
«Свята родина»; верхній шар виправлень частково перенесено до «Більшої книжки»;
після рядка 17 Шевченко дописав три нові рядки, частково повторені і в
автографі, надісланому М. В. Максимович.

Вперше надруковано за невідомим автографом в журналі «Русская
беседа» (1859. — № 3. — С. 5 — 6) з посвятою Марку Вовчку.

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Кобзарь Тараса
Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 623 — 624, за
текстом щоденника Шевченка.

Твір активно поширювався в рукописних списках. З невідомого
автографа, надісланого Шевченком М. С. Щепкіну у липні 1858 р. (лист не
збе/704/рігся), В. С. Аксакова 14 липня 1858 р. зробила список твору (ІРЛІ,
ф. 10625 / XV с 22, арк. 237 звор.), що має варіанти:

3 — 4 Пішла собі пошкандибала

А сина Йвана годувать

5 — 6 Воно сповитеє лежало

У холодочку під снопом

8 Попестила і тихим сном

15 — 16 І на своїм веселім полі

Удвох свою пшеницю жнуть

19 — 23 Та й пробудилась, сповила

Свого Івасика малого,

Та копу дожинать пішла,

Поки не чути ланового.

Копію з цього списку В. Аксакова надіслала з листом до М. Г. Карташевської
від 2 серпня 1858 р. (ІРЛІ, ф. 10652/ XV, с. 22, арк. 250 — 250 звор.).

Від «Більшої книжки» походить список П. Куліша 60-х років XIX ст.
(ІЛ, ф. 1, № 87). За першодруком виконано рукописні списки: у збірці «Сочинения
Т. Шевченко», 1862 (ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 4, с. 409 — 410); у рукописних
«Кобзарях» — 1863 — 1867, Катеринослав (ІЛ, ф. 1, № 811, арк. 6 звор. — 7);
1866 р. (ІЛ, ф. 1, № 842, арк. 288 — 288 звор.). За «Кобзарем Тараса Шевченка»
(СПб., 1867) виконано список у збірці Д. Демченка «Кобзарь Тараса Шевченка»
1865 (ІЛ, ф. 1, № 81, с. 156 — 157). За невідомим спільним джерелом виконано
списки на вклейці до «Кобзаря» 1860 (ІЛ, ф. 1, № 535, с. 221) та у рукописному
збірнику без назви невідомою рукою (НМТШ, А-546).

Вірш написано у Петербурзі в час, коли особливо загострилася
проблема скасування кріпосного права. Той факт, що поет зняв останні два рядки,
які написав у щоденнику, свідчив про його ставлення до поширених у тогочасній
суспільній думці надій на справедливе розв’язання «селянського питання» згори.
Будучи гранично актуальним, твір набув широкого розголосу.

Марко Вовчок (Маркович Марія Олександрівна, 1833 — 1907) —
українська та російська письменниця й перекладачка.

Лановий — панський наглядач над кріпаками на польових роботах.

Попередня    
Головна    
Наступна             Варіанти


);

var is_ok = false;
var err_text;

if(parent)parent.document.onkeypress=on_key_press;
document.onkeypress=on_key_press;
is_ok = true;
//—>

Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Читайте также:  Во сне парень расстался со мной

Источник

Кобзар

1858 р.

Тарас Шевченко

Варіанти тексту

Чорновий автограф

Щоденник

«Більша книжка»

Лист до М. В. Максимович

Чистовий автограф

Канонічний текст

Опис варіантів

Назва відсутня

Марку Вовчку

На панщині пшеницю жала,

Втомилася; не спочивать

Пішла в снопи, пошкандибала

Івана сина годувать.

Розповила, нагодувала,

Над сином сидя, задрімала.

І сниться їй той син Іван

На вольній, бачиться, бо й сам

Уже не панський, а на волі;

А діточки обід несуть.

І усміхнулася небога,

Проснулася – нема нічого…

На сина глянула, взяла,

Його тихенько сповила

Та, щоб дожать до ланового,

Ще копу дожинать пішла.

13 июля [1858]

Примітки

Джерела тексту:

– чорновий автограф на звороті офорта «Свята родина» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 37) [Чорновий автограф];

– чистовий автограф у щоденнику Шевченка від 13 липня 1858 р. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, І. 1, № 104) [Щоденник];

– чистовий автограф у «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 231) [«Більша книжка»];

– чистовий автограф у листі Шевченка до М. В. Максимович від 22 листопада 1858 р. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 190) [Лист до М. В. Максимович];

– чистовий автограф на окремому аркуші (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 564, оп. 2, с. 3) [Чистовий автограф];

– авторизована копія на окремому подвійному аркуші (Російська державна бібліотека (Москва), ф. 139, картон 10, № 33, арк. 1–2);

– першодрук у журналі «Русская беседа» (1859. – № 3. – С. 5–6).

Подається за першодруком. Дата автографа у щоденнику Шевченка: «13 июля»; дата автографа у («Більшій книжці»: «1858. С. Петербург». Датується на підставі часу завершення роботи над офортом «Свята родина» – орієнтовно початком (не пізніше 12) липня 1858 р., С.-Петербург.

Примірник офорта «Свята родина», на звороті якого написаний чорновий автограф твору, подаровано Ф. І. Черненку 16 липня 1858 р.; про те, що поет дарував саме офорт, а не текст вірша, свідчить той факт, що дарчий напис виконано на лицьовому боці офорта. Точна дата виконання офорта не відома; робота над ним розпочалася 3 травня, а закінчилася на початку – не пізніше 12 липня – дня, коли Шевченко подарував А. О. Лазаревській один з естампів офорта з написом «Афанасьи Алексеевни Лазаревской в знак глубокого уважения Т. Шевченко. 12 июля 1858 года» (фотокопія – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 718). Невдовзі після виконання естампа Шевченко накидав на ньому олівцем чорновий варіант вірша, виправляючи текст у рядках 3, 4, 11 у процесі написання. Незабаром було зроблено виправлення іншим олівцем у рядках 3, 4, 8, 16, 18 і цілком перероблено й переписано наново останні п’ять рядків. 13 липня поет переписав твір до свого щоденника, вже подарованого М. М. Лазаревському напередодні, в день його іменин – 12 липня 1858 р., зробивши в тексті нові виправлення. Нижній шар правки відповідає тексту чорнового автографа на звороті офорта «Свята родина»; верхній шар виправлень частково перенесено до «Більшої книжки»; після рядка 17 Шевченко дописав три нові рядки, частково повторені і в автографі, надісланому М. В. Максимович.

Вперше надруковано за невідомим автографом в журналі «Русская беседа» (1859. – № 3. – С. 5–6) з посвятою Марку Вовчку.

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 623–624, за текстом щоденника Шевченка.

Твір активно поширювався в рукописних списках. З невідомого автографа, надісланого Шевченком М. С. Щепкіну у липні 1858 р. (лист не зберігся), В. С. Аксакова 14 липня 1858 р. зробила список твору (Інститут російської літератури (Пушкінський дім) Російської академії наук ф. 10625 / XV с 22, арк. 237 звор.), що має варіанти:

3–4 Пішла собі пошкандибала

А сина Йвана годувать

5–6 Воно сповитеє лежало

У холодочку під снопом

8 Попестила і тихим сном

15–16 І на своїм веселім полі

Удвох свою пшеницю жнуть

19–23 Та й пробудилась, сповила

Свого Івасика малого,

Та копу дожинать пішла,

Поки не чути ланового.

Копію з цього списку В. Аксакова надіслала з листом до М. Г. Карташевської від 2 серпня 1858 р. (Інститут російської літератури (Пушкінський дім) Російської академії наук, ф. 10652/XV, с 22, арк. 250–250 звор.).

Від «Більшої книжки» походить список П. Куліша 60-х років XIX ст. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 87). За першодруком виконано рукописні списки: у збірці «Сочинения Т. Шевченко», 1862 (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 1, № 4, с. 409–410); у рукописних «Кобзарях» – 1863–1867, Катеринослав (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 811, арк. 6 звор. – 7); 1866 р. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 842, арк. 288–288 звор.). За «Кобзарем Тараса Шевченка» (СПб., 1867) виконано список у збірці Д. Демченка «Кобзарь Тараса Шевченка» 1865 (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 81, с 156–157). За невідомим спільним джерелом виконано списки на вклейці до «Кобзаря» 1860 (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 535, с. 221) та у рукописному збірнику без назви невідомою рукою (Національний музей Тараса Шевченка, А-546).

Вірш написано у Петербурзі в час, коли особливо загострилася проблема скасування кріпосного права. Той факт, що поет зняв останні два рядки, які написав у щоденнику, свідчив про його ставлення до поширених у тогочасній суспільній думці надій на справедливе розв’язання «селянського питання» згори. Будучи гранично актуальним, твір набув широкого розголосу.

Марко Вовчок (Маркович Марія Олександрівна, 1833–1907) – українська та російська письменниця й перекладачка.

Лановий – панський наглядач над кріпаками на польових роботах.

В. Л. Смілянська

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 279 (канонічний текст), с. 499 – 500 (варіанти), с. 703 – 704 (примітки).

Попередній розділ | Вище | Наступний розділ

Читайте также:  Что значит собирать бруснику во сне

Источник

СОН

Марку Вовчку

На панщині пшеницю жала,

Втомилася; не спочивать

Пішла в снопи, пошкандибала

Івана сина годувать.

Воно сповитеє кричало

У холодочку за снопом.

Розповила, нагодувала,

Попестила; і ніби сном,

Над сином сидя, задрімала.

І сниться їй той син Іван

І уродливий, і багатий,

Не одинокий, а жонатий

На вольній, бачиться, бо й сам

Уже не панський, а на волі;

Та на своїм веселім полі

Свою таки пшеницю жнуть,

А діточки обід несуть.

І усміхнулася небога,

Проснулася — нема нічого…

На сина глянула, взяла,

Його тихенько сповила

Та, щоб дожать до ланового,

Ще копу дожинать пішла.

СОН («На панщині пшеницю жала…»)

Джерела тексту:

чорновий автограф на звороті офорта «Свята родина» (ІЛ, ф. 1, №
37);

чистовий автограф у щоденнику Шевченка від 13 липня 1858 р. (ІЛ, ф.
1, № 104);

чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 231);

чистовий автограф у листі Шевченка до М. В. Максимович від 22
листопада 1858 р. (ІЛ, ф. 1, № 190);

чистовий автограф на окремому аркуші (ЦДАМЛМУ, ф. 564, оп. 2, № 3);

авторизована копія на окремому подвійному аркуші (РДБ, ф. 139,
картон 10, № 33, арк. 1 — 2);

першодрук у журналі «Русская беседа» (1859. — № 3. — С. 5 — 6).

Подається за першодруком.

Дата автографа у щоденнику Шевченка: «13 июля»; дата автографа у
«Більшій книжці»: «1858.С. Петербург».

Датується на підставі часу завершення роботи над офортом «Свята
родина» — орієнтовно початком (не пізніше 12) липня 1858 р., С.-Петербург.

Примірник офорта «Свята родина», на звороті якого написаний
чорновий автограф твору, подаровано Ф. І. Черненку 16 липня 1858 р.; про те, що
поет дарував саме офорт, а не текст вірша, свідчить той факт, що дарчий напис
виконано на лицьовому боці офорта. Точна дата виконання офорта не відома;
робота над ним розпочалася 3 травня, а закінчилася на початку — не пізніше 12
липня — дня, коли Шевченко подарував А. О. Лазаревській один з естампів офорта
з написом «Афанасьи Алексеевни Лазаревской в знак глубокого уважения Т.
Шевченко. 12 июля 1858 года» (фотокопія — ІЛ, ф. 1, № 718). Невдовзі після
виконання естампа Шевченко накидав на ньому олівцем чорновий варіант вірша,
виправляючи текст у рядках 3, 4, 11 у процесі написання. Незабаром було
зроблено виправлення іншим олівцем у рядках 3, 4, 8, 16, 18 і цілком
перероблено й переписано наново останні п’ять рядків. 13 липня поет переписав
твір до свого щоденника, вже подарованого М. М. Лазаревському напередодні, в
день його іменин — 12 липня 1858 р., зробивши в тексті нові виправлення.
Нижній шар правки відповідає тексту чорнового автографа на звороті офорта
«Свята родина»; верхній шар виправлень частково перенесено до «Більшої книжки»;
після рядка 17 Шевченко дописав три нові рядки, частково повторені і в
автографі, надісланому М. В. Максимович.

Вперше надруковано за невідомим автографом в журналі «Русская
беседа» (1859. — № 3. — С. 5 — 6) з посвятою Марку Вовчку.

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Кобзарь Тараса
Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 623 — 624, за
текстом щоденника Шевченка.

Твір активно поширювався в рукописних списках. З невідомого
автографа, надісланого Шевченком М. С. Щепкіну у липні 1858 р. (лист не
збе/704/рігся), В. С. Аксакова 14 липня 1858 р. зробила список твору (ІРЛІ,
ф. 10625 / XV с 22, арк. 237 звор.), що має варіанти:

3 — 4 Пішла собі пошкандибала

А сина Йвана годувать

5 — 6 Воно сповитеє лежало

У холодочку під снопом

8 Попестила і тихим сном

15 — 16 І на своїм веселім полі

Удвох свою пшеницю жнуть

19 — 23 Та й пробудилась, сповила

Свого Івасика малого,

Та копу дожинать пішла,

Поки не чути ланового.

Копію з цього списку В. Аксакова надіслала з листом до М. Г. Карташевської
від 2 серпня 1858 р. (ІРЛІ, ф. 10652/ XV, с. 22, арк. 250 — 250 звор.).

Від «Більшої книжки» походить список П. Куліша 60-х років XIX ст.
(ІЛ, ф. 1, № 87). За першодруком виконано рукописні списки: у збірці «Сочинения
Т. Шевченко», 1862 (ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 4, с. 409 — 410); у рукописних
«Кобзарях» — 1863 — 1867, Катеринослав (ІЛ, ф. 1, № 811, арк. 6 звор. — 7);
1866 р. (ІЛ, ф. 1, № 842, арк. 288 — 288 звор.). За «Кобзарем Тараса Шевченка»
(СПб., 1867) виконано список у збірці Д. Демченка «Кобзарь Тараса Шевченка»
1865 (ІЛ, ф. 1, № 81, с. 156 — 157). За невідомим спільним джерелом виконано
списки на вклейці до «Кобзаря» 1860 (ІЛ, ф. 1, № 535, с. 221) та у рукописному
збірнику без назви невідомою рукою (НМТШ, А-546).

Читайте также:  Сон субботы на воскресенье что означает

Вірш написано у Петербурзі в час, коли особливо загострилася
проблема скасування кріпосного права. Той факт, що поет зняв останні два рядки,
які написав у щоденнику, свідчив про його ставлення до поширених у тогочасній
суспільній думці надій на справедливе розв’язання «селянського питання» згори.
Будучи гранично актуальним, твір набув широкого розголосу.

Марко Вовчок (Маркович Марія Олександрівна, 1833 — 1907) —
українська та російська письменниця й перекладачка.

Лановий — панський наглядач над кріпаками на польових роботах.

Попередня    
Головна    
Наступна             Варіанти


);

var is_ok = false;
var err_text;

if(parent)parent.document.onkeypress=on_key_press;
document.onkeypress=on_key_press;
is_ok = true;
//—>

Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Источник

Тренувальні тести (з відповідями) ЗНО з української літератури

Варіант 1

1. Поезію „Сон” („На панщині пшеницю жала”) Т. Шевченко присвятив…

А Усім жінкам України.

Б Своїй матері.

В Лесі Українці.

Г Марку Вовчку.

2. Повернувшись благополучно додому („Наймичка”), Марко…

А Помолився Богу.

Б Поцілував рідну землю.

В Заспівав веселої.

Г Подякував воликам.

3. Віршовий розмір поезії „Сон” („На панщині пшеницю жала”).

А Ямб.

Б Хорей.

В Дактиль.

Г Анапест.

4. Що є найголовнішим і бажаним для героїні вірша „Сон”? („На панщині пшеницю жала”)

А За свою працю отримати багато грошей.

Б Побачити власну дитину вільною.

В Мати міцне здоров’я і бути щасливою.

Г Щоб її сина пан не віддав у солдати.

5. Небога годувала свого сина („Сон” („На панщині пшеницю жала”))…

А Під снопом.

Б Біля калини, де була криниця.

В Неподалік від лісу.

Г На узбережжі річки.

6. Яким бажає жінка-кріпачка бачити власне поле? („Сон” („На панщині пшеницю жала”))

А Веселим.

Б Багатим на врожай.

В Таким як панське.

Г Безмежним і золотим.

7. Караючи свою нещасливу долю („Наймичка”), Ганна зверталася …

А До широкого степу.

Б Бога.

В Туману.

Г Батьків.

8. Трохим з Настею („Наймичка”) сумували через те, що:

А Були бідними.

Б Повсякчас втрачали здоров’я.

В Вимушені працювати на пана.

Г Не мали дітей.

9. Старі вирішили прийняти до себе наймичку („Наймичка”), бо:

А Вважали себе за багатих.

Б Вже нездужали.

В Вона дуже сльозно просила.

Г їм важко було працювати на городі.

10. Рід діяльності Марка („Наймичка”).

А Ковальство.

Б Чумакування.

В Мисливство.

Г Гончарство.

11. Через те, що син наймички тривалий час не повертався („Наймичка”), вона:

А Мусила розважати його дружину і дітей.

Б Зверталася з молитвою до Святого Миколая.

В Ходила до ворожки цікавитися долею улюбленця.

Г Вирушила на його пошуки.

12. Який сон побачила жінка, задрімавши над немовлям? („Сон” („На панщині пшеницю жала”))

А Що сама стала панночкою.

Б Її син Іван красивий і багатий.

В У неї багато своєї землі, засіяною пшеницею.

Г Ставши жебрачкою, вона помирає.

Варіант 2

1. Знайомлячи читача з героїнею твору „Сон” („На панщині пшеницю жала”), поет зазначає, що вона…

А Збирала гриби.

Б Обмолочувала снопи.

В Жала пшеницю.

Г Доглядала панське дитя.

2. Прокинувшись від сну („Сон” („На панщині пшеницю жала”)), героїня…

А Розплакалася.

Б Почала годувати свою дитину.

В Продовжила працювати до приїзду ланового.

Г Вирішила смачно поїсти.

3. Якого подарунка віз Марко Ганні? („Наймичка”)

А Сукна дорогого.

Б Шитий пояс.

В Червоного шовку.

Г Парчі золотої.

4. Про кого не згадується у творі „Сон” („На панщині пшеницю жала”)?

А Про офіцера.

Б Ланового.

В Жінку-кріпачку.

Г Івана.

5. Звуковий елемент, який має місце у творі „Сон” („На панщині пшеницю жала”).

А Спів солов’я.

Б Сміх героїні.

В Плач-крик немовля.

Г Шелест достиглої пшениці.

6. Провідний лейтмотив поезії „Сон” („На панщині пшеницю жала”).

А Працюй і будеш у пошані пана.

Б Мрія про вільне і щасливе життя.

В Одружений Іван стане багатим.

Г Чим більше вижатих снопів, тим вища плата за виконану роботу.

7. Під час блукання у неділю вранці-рано („Наймичка”) героїня наспівувала…

А „Ой степи широкії”.

Б „Ой у полі могила”.

В „Кукувала зозуленька”.

Г „Ой у полі вітер віє”.

8. Дід виїхав до Городища („Наймичка”), аби:

А Придбати необхідних ліків.

Б Відвідати сина, який там служив у війську.

В Запросити до себе кумів.

Г Продати дещо з хатнього краму.

9. Після тривалих страждань Ганна („Наймичка”) відчула себе щасливою тоді, коли:

А Знаходилася поруч зі своєю дитиною.

Б Мала можливість заробити на хліб.

В Підкинула власну дитину чужим людям.

Г Батьки дозволили їй повернутися додому.

10. Під час весілля Марка („Наймичка”) Ганна…

А Обробляла городину.

Б Співала і танцювала.

В Жебракувала у Городищі.

Г Пішла на прощу до Києва.

11. Риса характеру жінки, про яку Т. Шевченко зазначає у творі „Сон” („На панщині пшеницю жала”).

А Хитра.

Б Гуманна.

В Працьовита.

Г Улеслива.

12. Наприкінці твору „Наймичка” героїня…

А Зізналася Маркові, що вона його мати.

Б Залишила хату сина і вирушила у мандри.

В Вирішила присвятити останні роки життя службі Богові. Г Втопилася з горя у річці.

ПопередняЗмістНаступна


На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.

Источник