Життя це сон характеристика головного героя
Характеристика Сехисмундо «Життя – це сон» розкриэ внутрышный свыт героя.
Образ Сехисмундо «Життя – це сон»
Сехисмундо – син польського короля Басиліо, який напередодні народження сина отримав зловісне передбачення: в світ прийде чудовисько в вигляді людини. Басиліо вирішує ув’язнити сина у вежі. І ось уже дорослий Сехисмундо, одягнений в звірячу шкуру, закутий в ланцюги, проводить дні в гірких роздумах.
Монолог Сехисмундо в першій сцені першого акту вражає глибиною філософських роздумів: “чому людина, в якій стільки розуму, волі, почуттів, закута, тоді як вільні птахи, звірі, риби, струмки? Може, неволя – це плата за розум, за усвідомлення власного буття? Бути може, «гріх найбільший – буття. // Найтяжчий з злочинів – народитися людиною?”.
Король Басиліо, переживаючи за долю сина, піклуючись про успадкування престолу, вирішується перевірити вірність передбачення. Під час сну Сехисмундо переносять до палацу, а коли він прокидається, оголошують наслідним принцом і переконують, що його життя в ув’язненні – всього лише страшний сон. Однак незабаром принц починає проявляти свій дикий і нестримний норов.
Сехисмундо жорстокий і не цінує людське життя. Коли батько намагається нагадати йому про людинолюбство:
“Так як же мені тебе обійняти, коли рукою торкнуся до руки, що вміє вбивати?”
Сехисмундо кидає у відповідь батькові докір в тому, що той закрив для нього свій будинок і сам виховав сина, як звіра. Басиліо просить сина пом’якшати, на що той відповідає: «Я людинозвір!» Басилио нічого не залишається, як знову перенести приспаного Сехисмундо в вежу і спробувати переконати його в тому, що все, що сталося було лише сном: «Жити – значить спати..». Басиліо вирішує зробити своїм спадкоємцем московитського герцога Астольфо, проте народ повстає і знову звільняє з вежі Сехисмундо, який очолює повсталих і відстоює незалежність батьківщини. Його обирають королем, він отримує необмежену владу. Але тепер Сехисмундо абсолютно байдужий до насолод і благ життя. Він переміг власний егоїзм. Знайти мудрість і гуманність йому допомогло переконання – «життя – це сон». «Моїм учителем був сон», – говорить він ураженим придворним. Передбачення зірок не збуваються: людська воля перемагає долю.
Отже, образ Сехисмундо змінювався, він пройшов різні стадії свого формування. Він був ув’язнений, вийшов з в’язниці і став агресивним, і знову опинився у в’язниці. Врешті-решт, він став хорошим правителем, який хотів і прагнув розуміти людей. У той же час він настільки звик до життям відлюдника, що вже не міг жити повноцінним життям.
Цитатна характеристика Сихизмундо з твору “Життя -це сон”
“О, Небо,
Как хорошо, что ты лишило
Меня свободы! А не то
Я встал бы дерзким исполином,
И чтоб сломать на дальнем солнце
Хрусталь его блестящих окон,
На основаньях из камней
Воздвиг бы горы я из яшмы.”
«Пусть мало я
Знаю про белый свет,
И здесь с младенческих лет
Колыбель и тюрьма моя;
Пусть лишь глухие края
Помню я, где родился
И где навек схоронился,
Где живу я, скелет живой,
Где живу я, мертвец с душой,
Где я говорить разучился;
Пусть в жизни я знал одного,
Всего одного человека,
И только его от века
Видал из мира всего,
И ведал лишь от него
Про небо и землю, – верю,
Пускай я подобен зверю,
Что я человек средь зверей,
Хоть зверем среди людей
В темнице я горе мерю.
Пусть брал я свои уроки
У зверей, что кругом блуждали,
У птиц, что кругом летали,
И звезд лучистые строки
Читал мой взор одинокий,
Ты взору явил утешенье,
И слуху отдохновенье,
И роздых среди мучений,
Ты прервал мои пени,
И мне принес облегчение.
Когда на тебя взираю,
Прекрасным тебя нахожу,
И чем упорней гляжу,
Тем упорней глядеть желаю.
И сам я не понимаю,
Отчего так глаза жадны:
Ведь, на смерть обречены
За жажду, не знали жажды
И, жадно взглянув однажды,
Умереть, но глядеть должны.
Так лучше глядеть умирая;
Если смерть мне сулит твой вид,
То разлука что же сулит?
Горе, гнев или мука злая,
Впереди меня ожидая,
Злую смерть мне сулят[…]»
Цитатна характеристика Сихизмундо “Життя -це сон” може доповнити образ головного героя. Додавайте цитати через форму коментарів, і допомагайте іншим навчатися)
Автор: J. G. (Джей Джи) У рубриці: 9клас
Источник
«Життя — це сон» — п’єса іспанського драматурга Педро Кальдерона де ла Барки, написана в 1632—1635 рр.
«Життя — це сон» аналіз твору
Жанр «Життя — це сон»: Свій твір Кальдерон називав «комедією», хоча так його можна назвати лише умовно.
Провідний мотив твору «Життя — це сон»— трагічний хаос життя, неможливість протистояти долі і небажання миритися з цим.
Ідея твору «Життя — це сон» — гірке розчарування.
Композиція «Життя — це сон»
«Життя – це сон» – п’єса з трьох «хорнад» (дій). Слово «хорнада» має іспанські корені і позначає «життєвий шлях людини, пройдений за день». Художній час драми якраз і складається з трьох днів: в перший (Сехисмундо – в’язень у в’язниці) – відбувається розстановка героїв на конфліктних позиціях, у другій (Сехісмундо- принц в палаці) – напруга досягає кульмінації, в третій (Сехисмундо – ув’язнений і майбутній король) – відбувається розв’язка.
Три хорнади стають в п’єсі і трьома етапами дорослішання людської душі.
Головний герой «Життя — це сон» — польський королевич Сигізмундо — народився під зловісною зіркою. його батько, король Басиліо, дізнався із гороскопа, що зазнає приниження і горя від сина, який скине його з трону, ставши дорослим. Щоб пророцтво не здійснилося, король наказує тримати закутого в кайдани Сигізмундо з малих літ у вежі серед диких гір у повній самотності. Єдина людина, з якою спілкується хлопець,— Клотальдо, його тюремник, наглядач і слуга. Настає час, коли король повинен обрати спадкоємця. Серед претендентів на корону герцог з країни Московія Астольфо та принцеса Естрелья. Душу Басиліо гризе каяття, і він на повноліття Сигізмундо повертає його до двору, приспавши перед тим чаклунським зіллям.
Сигізмундо, прокинувшись у розкішному палаці в оточенні улесливих придворних і слуг, стає необмеженим володарем усієї держави. Від Клотальдо юнак дізнається про таємницю свого народження. Молодого королевича охоплює жадоба помсти за наругу над його тілом і душею, адже дати життя і перетворити його на пекло, безвихідні страждання і муки — найганебніша жорстокість, нічим не виправдана тиранія. Саме так висловлюється в розмові з батьком Сигізмундо. Засліплений звірячими інстинктами, він кидає в провалля слугу, який насмілився перечити йому, провокує ганебний двобій зі своїм двоюрідним братом, московським герцогом Астольфо, намагається силою оволодіти Росаурою, зазіхає на життя Клотальдо і навіть погрожує батькові, королю Басиліо.
Така поведінка сина не сподобалась королеві. Сигізмундо знову приспали і перенесли назад у вежу, а все пережите напередодні пояснили як сновидіння. Королевич збагнув усю глибину ницості життя, позбавленого будь-якого сенсу. У відчаї юнак розмірковує, навіщо прагнути щастя, радості, насолод, коли все це, можливо, є сновидінням. Зрештою, ніхто не може достеменно знати, чим є його власне існування — сном чи реальністю.
Але подальші події є реальними: армія не визнає чужоземця Астольфо за нового короля, повсталий народ вимагає собі за правителя Сигізмундо, а Басиліо виступає проти рідного сина. Але тепер Сигізмундо діє дуже обережно, щоб узяти й утримати у своїх руках владу. Передбачення гороскопа справджується: син бачить батька, скинутого з трону. Проте, пам’ятаючи про примарність реальності, виявляючи мудрість, королевич обіймає батька, вибачає йому жорстокість, повертає владу, тим самим перемагаючи фатальність долі.
Протистояння фатальної долі та людської свідомості в драмі Кальдерона показано як змагання ницих пристрастей і вищого обов’язку милосердя й добра. Кожна людина може протистояти долі й утвердити власну волю, якщо займатиме позицію добра і справедливості.
Автор: J. G. (Джей Джи) У рубриці: 9клас
Источник
Педро Кальдерон де ла Барка  
Педро Кальдерон де ла Барка — видатний драматург і поет доби іспанського бароко.
«Життя — це сон» як утілення світоглядних і художніх принципів епохи бароко
Педро Кальдерон де ла Барка — видатний драматург і поет іспанського бароко, а його п’єса «Життя — це сон» вважається втіленням світоглядних і художніх принципів доби бароко.
До повного зібрання творів поета увійшло 120 п’єс, 80 ауто і 20 інтермедій (близько 140 п’єс світського і 80 релігійного змісту), багато віршів.
Основна тематика творчості поета
Уся творчість Кальдерона — це напружені роздуми про сенс людського життя. З одного боку, людина у світі не сама, її буття тісно пов’язане з іншими людьми та історією, з природою і Богом. З іншого боку, Кальдерону були дуже добре відомі часи середньовічної Iспанії з її похмурим фанатизмом, багаттями інквізиції, з хрестами, процесіями, тому і його поезія — це переважно поезія відчаю, трагічної дисгармонії світу і непримиренних протиріч. Сміх і радість — не для людини; доля людини — страждати і коритися.
Найкращі герої Кальдерона намагаються осягнути таємничі, всемогутні зв’язки, що існують у світі, і зрозуміти своє місце в ньому. У цьому — весь Кальдерон, яким він був для своїх сучасників, яким увійшов у світову літературу. Слід пам’ятати, що Кальдерон був глибоко віруючою людиною й у повчально-алегоричних сюжетах і численних символах своїх драм намагався розкрити постулати та істини католицької віри.
Творчість Кальдерона була значним етапом у розвитку іспанської драматургії. Його вважають родоначальником драми епохи бароко з її глибоким психологізмом і філософською проблематикою. До основних композиційних прийомів кальдеронівських драм належить монолог, що являє собою здебільшого філософський роздум героя про сенс життя або глибокий психологічний самоаналіз. Увагою до внутрішнього світу людини, симпатією до пригноблених позначена його алегорична морально-філософська п’єса «Життя — це сон», написана ним 1635 року.
Твір Кальдерона «Життя — це сон»
Свій головний твір Кальдерон називав «комедією», хоча так його можна назвати лише умовно.
Провідний мотив твору — трагічний хаос життя, неможливість протистояти долі і небажання миритися з цим.
Ідея твору «Життя — це сон» — гірке розчарування.
Головний герой драми — польський королевич Сигізмундо — народився під зловісною зіркою. Його батько, король Басиліо, дізнався із гороскопа, що зазнає приниження і горя від сина, який скине його з трону, ставши дорослим. Щоб пророцтво не здійснилося, король наказує тримати закутого в кайдани Сигізмундо з малих літ у вежі серед диких гір у повній самотності. Єдина людина, з якою спілкується хлопець,— Клотальдо, його тюремник, наглядач і слуга. Настає час, коли король повинен обрати спадкоємця. Серед претендентів на корону герцог з країни Московія Астольфо та принцеса Естрелья. Душу Басиліо гризе каяття, і він на повноліття Сигізмундо повертає його до двору, приспавши перед тим чаклунським зіллям.
Сигізмундо, прокинувшись у розкішному палаці в оточенні улесливих придворних і слуг, стає необмеженим володарем усієї держави. Від Клотальдо юнак дізнається про таємницю свого народження. Молодого королевича охоплює жадоба помсти за наругу над його тілом і душею, адже дати життя і перетворити його на пекло, безвихідні страждання і муки — найганебніша жорстокість, нічим не виправдана тиранія. Саме так висловлюється в розмові з батьком Сигізмундо. Засліплений звірячими інстинктами, він кидає в провалля слугу, який насмілився перечити йому, провокує ганебний двобій зі своїм двоюрідним братом, московським герцогом Астольфо, намагається силою оволодіти Росаурою, зазіхає на життя Клотальдо і навіть погрожує батькові, королю Басиліо.
Така поведінка сина не сподобалась королеві. Сигізмундо знову приспали і перенесли назад у вежу, а все пережите напередодні пояснили як сновидіння. Королевич збагнув усю глибину ницості життя, позбавленого будь-якого сенсу. У відчаї юнак розмірковує, навіщо прагнути щастя, радості, насолод, коли все це, можливо, є сновидінням. Зрештою, ніхто не може достеменно знати, чим є його власне існування — сном чи реальністю.
Але подальші події є реальними: армія не визнає чужоземця Астольфо за нового короля, повсталий народ вимагає собі за правителя Сигізмундо, а Басиліо виступає проти рідного сина. Але тепер Сигізмундо діє дуже обережно, щоб узяти й утримати у своїх руках владу. Передбачення гороскопа справджується: син бачить батька, скинутого з трону. Проте, пам’ятаючи про примарність реальності, виявляючи мудрість, королевич обіймає батька, вибачає йому жорстокість, повертає владу, тим самим перемагаючи фатальність долі.
Протистояння фатальної долі та людської свідомості в драмі Кальдерона показано як змагання ницих пристрастей і вищого обов’язку милосердя й добра. Кожна людина може протистояти долі й утвердити власну волю, якщо займатиме позицію добра і справедливості.
Основна тематика творчості поета Кальдерона
Уся творчість Кальдерона — це напружені роздуми про сенс людського життя. З одного боку, людина у світі не сама, її буття тісно пов’язане з іншими людьми та історією, з природою і Богом. З іншого боку, Кальдерону були дуже добре відомі часи середньовічної Іспанії з її похмурим фанатизмом, багаттями інквізиції, з хрестами, процесіями, тому і його поезія — це переважно поезія відчаю, трагічної дисгармонії світу і непримиренних протиріч.
Найкращі герої Кальдерона намагаються осягнути таємничі, всемогутні зв’язки, що існують у світі, і зрозуміти своє місце в ньому.
Творчість Кальдерона була значним етапом у розвитку іспанської драматургії. Його вважають родоначальником драми епохи бароко з її глибоким психологізмом і філософською проблематикою. До основних композиційних прийомів кальдеронівських драм належить монолог, що являє собою здебільшого філософський роздум героя про сенс життя або глибокий психологічний самоаналіз. Увагою до внутрішнього світу людини, симпатією до пригноблених позначена його алегорична морально-філософська п’єса «Життя — це сон», написана ним 1635 року.
Твір Кальдерона «Життя — це сон»
Свій головний твір Кальдерон називав «комедією», хоча так його можна назвати лише умовно.
Провідний мотив твору — трагічний хаос життя, неможливість протистояти долі і небажання миритися з цим.
Ідея твору «Життя — це сон» — гірке розчарування.
Головні герої драми — польський королевич Сигізмундо. Його батько, король Басиліо. Єдина людина, з якою спілкується хлопець,— Клотальдо, його тюремник, наглядач і слуга. Настає час, коли король повинен обрати спадкоємця. Серед претендентів на корону герцог з країни Московія Астольфо та принцеса Естрелья.
Протистояння фатальної долі та людської свідомості в драмі Кальдерона показано як змагання ницих пристрастей і вищого обов’язку милосердя й добра. Кожна людина може протистояти долі й утвердити власну волю, якщо займатиме позицію добра і справедливості.
Саме у п’єсі «Життя — це сон» показано всю складність та багатозначність проблем, які постійно постають перед людиною, і які вона будь-що прагне осягнути.
Провідний мотив п’єси — усамітнення принца, виховання дитини поза зовнішнім світом.
Аврора, Флора, Паллада — також використані Кальдероном у драмі.
В п’єсі Кальдерона відгороджують принца від світу, щоб запобігти здійсненню астрологічних пророцтв, тобто змінити долю, послану небом. Усі намагання протистояти долі зазнають поразки. Батько приносить у жертву життя й добробут сина заради спокою й добробуту свого народу. Безперечно, на світогляд Кальдерона справила вплив філософія, згідно з якою обов’язок перед державою і народом ставився вище за особисті інтереси.
Одним із провідних є мотив страждання. Він і визначає загальний пафос п’єси. Страждає Сигізмундо, роздумуючи над нерозгаданою таємницею власної долі, страждає король, усвідомлюючи власну причетність до смути в державі. Але всі герої Кальдерона переборюють свої страждання завдяки силі волі або усвідомлюють марність земних поривань людини.
Принц Сигізмундо завдяки своєму розуму долає пристрасті, перемагає злі пророцтва. Сигізмундо відкрив для себе істину: у людини не завжди є можливість вибирати між сном і реальністю, її доля завжди в чиїхось чужих руках; залишається змиритися. Але й у земній неволі людина є вільнішою від вільних птахів, звірів, риб завдяки своїй рисі — лише людина може творити добро.
Одним із наскрізних мотивів п’єси Кальдерона є мотив сну. Твір будується на метаморфозі «життя — сон», стверджуючи хисткі межі між сном і реальністю.
Мотив образу людини, яка прокидається зі сну й не може відрізнити сон від дійсності, також був відомий іспанській літературі. Сон у п’єсі Кальдерона, з одного боку, є композиційним прийомом, з іншого — категорією й образом-символом, який надає творові глибокого філософського змісту. Через образ людини, яка перебуває в стані сну, змальована нереальність чуттєвого сприйняття, суєтність життя, швидкоплинність часу, відносність земних цінностей.
У драмі Кальдерона, сон — це символ життя в добу бароко, у якому людина по-справжньому вільна робити лише одне — чинити добро.
Готуємося до тематичної атестації
1. Укажіть ознаки літературного стилю бароко.
2. Укажіть значення слова barocco.
3. Хронологічні рамки доби бароко.
4. Назвіть головних героїв драми Кальдерона «Життя — це сон»..
5. Особливості драми Кальдерона «Життя — це сон».
6. Що таке афоризм?
8. Як бароко вплинуло на подальший розвиток світової культури?
9. Підготуйтеся до написання твору-роздуму за п’єсою Педро Кальдерона «Життя – це сон»
«Перемогти в собі звіра — це особиста проблема героя чи вічна проблема кожної людини?»
Источник
